Всі кольори, які сприймає наше око діляться на хроматичні (кольори спектра) і ахроматичні (білий, чорний і відтінки сірого). За сприйняття хроматичних і ахроматичних кольорів відповідають різні клітини ока.

Ахроматичні і хроматичні кольори отримали свою назву завдяки грецькій мові, в перекладі з якого це означає «безбарвні» і «кольорові» відповідно. Крім «кольоровості» ахроматичні і хроматичні кольори мають ще ряд характеристик.

Хроматичні кольори (на противагу ахроматичним) – всі кольори кольорового спектру, за винятком сірих тонів, білого і чорного кольору.

Отже, хроматичні кольори характеризуються такими поняттями, як колірний тон, освітленість (світлота) та  насиченість.


Колірний тон (Hue)

Те, що в професійному лексиконі візажистів позначається словом «колір», в науковому кольорознавстві визначається терміном «колірний тон». Колір в цьому сенсі в художній (мейкап) практиці розглядається зазвичай як антипод поняттю «тон» (освітленість). 

Зміст терміна «колірний тон» С. В. Кравков пояснює так: «Під колірним тоном ми розуміємо те, що дозволяє нам будь-який хроматичний колір віднести за подібністю до того чи іншого кольору спектра … Так, колір цегли ми називаємо червоним, колір жита – жовтим, колір неба – блакитним, колір бузку – фіолетовим і т. д. «Червоний», «жовтий», «блакитний», «фіолетовий» – назви певних кольорів в спектрі, з якими найбільш подібні кольори цегли, жита, неба, бузку. Подібність це і обумовлюється схожістю за кольоровим тоном».

743px-huescale_svg

Якщо світлота (освітленість) залежить від кількості відображеної забарвленою плямою променевої енергії, то колірний тон в основному визначається хвильовим складом відбиваного світлового потоку. У цьому сенсі світлоту можна розглядати як кількісну характеристику, а колірний тон – як якісну особливість ізольованого кольору, яка об’єктивно притаманна йому і яку можна виразити в одиницях, що характеризують довжину хвилі монохроматичного випромінювання. По колірному тону в основному і отримують назви оточуючих нас кольорів, що вказує на нерозривний зв’язок кольору з предметним світом.

Колірний тон це така ознака хроматичного кольору, за якою один колір або відтінок відрізняється від іншого та йому можна дати назву “жовтий”, “синій”, “червоний”. Колірних тонів існує 7, це кольори спектру з визначеною довжиною світлової хвилі, а кольорових відтінків значно більше, ніж назв для них.


Світлотата яскравість (Brightness) 

У повсякденному розумінні різниця між яскравістю і освітленістю зазвичай не помічається, і обидва поняття розглядаються майже як еквівалентні. Однак можна помітити деяке розходження у вживанні цих слів, яке відображає і відмінність цих двох феноменів. Як правило, слово «яскравість» вживають для характеристики особливо світлих поверхонь, сильно освітлених, що  відображають велику кількість світла. Так, наприклад, про освітлений сонцем аркуш паперу або снігу говорять як про яскраві поверхні, а про стіни кімнати як про світлі. Слово «яскравість» також нерідко служить для характеристики кольору, причому маються на увазі такі якості останнього, як насиченість або чистота. Нарешті, слово «яскравість» переважно використовується для оцінки джерел світла.

У природничо-наукової теорії кольору відмінність між термінами «яскравість» і «освітленість» («світлота») досить чітка.

Яскравість – поняття фізичне, величина якого характеризується кількістю світла, що потрапляє в око середнього спостерігача від поверхні, що випромінює або відбиває світло.

Світлота (освітленість)  – це відчуття яскравості, в якому важливу роль відіграють конкретні умови індивідуального сприйняття; це поняття, що відноситься перш за все до компетенції психології. Одна і та ж фізична, об’єктивна яскравість може викликати різні відчуття світлини, і, навпаки, одна й та сама світлина може відповідати різним ступеням яскравості.

Візажист, художник, дизайнер та ін., швидше за все, мають справу безпосередньо зі світлотою, а не з яскравістю. У роботі і живописця і візажиста здатність до переконливої і художньо виразної передачі освітленості і колірних відносин багато в чому залежить від чутливості ока, яка непостійна і здатна змінюватися під дією зовнішніх і внутрішніх стимулів. Око реагує не на всяке роздратування, а тільки на таке, яке досягло певної величини. Цю мінімальну різницю між двома ступенями яскравості, яку здатні помічати очі, психологи називають порогом чутливості. Для того щоб помітити в натурі і висловити потім в матеріалі найтонші нюанси світла і кольору, око художника (візажиста, дизайнера) повинне володіти достатньо високою чутливістю, яка дається від природи і розвивається в процесі навчання.

13-1

Світлота кольору(або освітленість), як хроматичного, так і ахроматичного — це ступінь різниці визначеного кольору від чорного або білого. Синоніми – тон, світлосила, тональність. Світлота кожної колірної плями залежить від 2-х компонентів – від світлоти чорного, яке є у даному кольорі, та від власної світлоти колірних променів. У практиці можна використовувати й власну світлоту, і суміші з білим або чорним. Будь-якому кольору завжди відповідає ахроматичний колір, рівний йому за світлотою. Терміни “світлота” та “колірний тон” тісно пов`язані за своїм змістом з поняттями “тон” та “колір”. В мистецтвознавчій практиці розповсюджено розподілення художників на тоновиків та колористів, на рисувальників та живописців, це також пов`язано з проблемою зв`язку світлоти та колірного тону і має на увазі художників, в картинах яких перевершує ахроматичний або хроматичний початок. У натурі колірний тон та світлота (тональність) завжди виявляються разом, нероздільно, їх розподілення – умовність образотворчого мистецтва.

Для визначення світлоти розглянемо такий знайомий художникові факт, як розбілювання кольорів, тобто їхнє висвітлення і одночасне зменшення кольоровості. Збільшенням розбілювання можна зовсім втратити забарвлення і одержати, кінець-кінцем, один білий колір. У художників цей прийом зветься розтяжкою кольорів. Проміжні кольори від повнокольорових (насичених) до білих художник вживає тоді, коли йому треба показати на картині багато світла. Відносна світлота фарби чи будь-якого предмета визначається порівнянням їх з ідеально білою, яскраво освітленою поверхнею.

Яскравість є характеристикою освітлення, що зазвичай зростає при збільшенні його інтенсивності. Зорове уявлення про яскравість звичайно оцінюється в межах діапазону “тьмяний-сліпучий” та відноситься тільки до випромінюваних кольорів. Сила світла чи яскравість освітленої поверхні є найбільш зрозумілими характеристиками освітленості, які оцінюються оком. Яскравість кольору залежить від інтенсивності світлового променя, тобто від амплітуди коливань певної хвилі.




Мої роботи в Instagram
Вартість послуг
Останні коментарі
Вхід через соцмережі


МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов  

Яндекс.Метрика




Рейтинг@Mail.ru